РАЙОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗА МОЖЛИВИМ ЕКОЛОГІЧНИМ РИЗИКОМ ВІД ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ НА ОБ’ЄКТАХ ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ
Україна за насиченістю території промисловими об’єктами перевищує розвинені європейські держави. Значну частину з них становлять потенційно небезпечні підприємства, пов’язані з виробництвом, переробкою та зберіганням сильнодіючих отруйних, вибухонебезпечних і пожежонебезпечних речовин. На сьогоднішній день Державний реєстр потенційно небезпечних об’єктів містить докладні відомості про понад 23 тис. об`єктів, до числа яких входять промислові підприємства, шахти, кар`єри, магістральні газо-, нафто- і продуктопроводи, гідротехнічні споруди, вузлові залізничні станції, мости, тунелі, накопичувачі та полігони промислових відходів, місця збереження небезпечних речовин і ін. Найбільша їх кількість розташована на території Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Харківської та Львівської областей. В основному, це – пожежонебезпечні (41%), вибухонебезпечні (37%), хімічно небезпечні (7,9%), радіаційно небезпечні (2,1%), гідродинамічнонебезпечні (1,85%) та біологічно небезпечні (1,8%) об’єкти. За даними Державної служби України з надзвичайних ситуацій станом на 31 грудня 2013 року до державного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки внесено 9382 об’єкта. У Харківській області нараховується 381 об’єкт підвищеної небезпеки. Об'єкт підвищеної небезпеки (ОПН) – об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
Ризик виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і екологічного характеру значною мірою визначається станом об’єктів підвищеної небезпеки. Криза в економіці, яка супроводжується збільшенням частки застарілих технологій і обладнання, зниженням рівня модернізації, оновлення виробництва підвищує ризик техногенних катастроф. Висока концентрація населення та промислового виробництва справляли негативний вплив на навколишнє середовище, а в окремих регіонах через нерівномірність розселення населення та розміщення промислового виробництва на території України такий вплив створював дуже напружену екологічну ситуацію.
Існує пряма залежність рівня виникнення надзвичайних ситуацій від концентрації небезпечних виробництв в регіонах. Зокрема, найвищий рівень виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру стійко фіксується в Харківській, Запорізькій, Донецькій та Луганській областях, де він коливається від 11 до 16 випадків на рік. Регіони з найбільшою кількістю потенційно небезпечного виробництва співпадають з регіонами найбільшого зосередження населення. Зокрема, в Харківській, Запорізькій, Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях, де функціонує 38% об’єктів від загального їх числа, проживає 32,9% населення. Встановлено, що територіальна організація потенційно небезпечного промислового виробництва характеризується різною галузевою структурою в окремих економічних районах. Зокрема, в Подільському та Центральному економічних районах переважають потенційно небезпечні об’єкти харчової промисловості, а в Донецькому та Придніпровському – відповідні підприємства важкої та хімічної промисловості, у Харківському регіоні – підприємства енергетичного комплексу, радіаційно-небезпечні, хімічні. Ситуацію ускладнює недотримання правил техногенної безпеки, так найгірший стан з виконанням заходів техногенної безпеки склався у Волинській (на 50% виконані заходи з техногенної безпеки), Запорізькій (37%), Львівській (46%), Одеській (25%), Тернопільській (45%), Харківській (49%) і Чернівецькій (38%) областях. При цьому всього 3,6 % об’єктів підвищеної небезпеки обладнані системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виявлення. Про доцільність запровадження систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій свідчить і міжнародний досвід: аналогічні системи використовуються на стратегічно важливих об’єктах Сполучених Штатів Америки, хімічно небезпечних об’єктах Німеччини та інших країн Євросоюзу. Виходячи з можливості виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і екологічного характеру, пов’язаних з ОПН і їхнього негативного впливу на навколишнє середовище й людину, ці об’єкти вимагають особливої уваги до їхнього технологічного розвитку, оскільки несуть у собі потужну техногенну загрозу.
До основних вимог з попередження надзвичайних ситуацій на ОПН і об'єктах життєзабезпечення належать:
- розробка розпорядницьких і організаційних документів з питань попередження надзвичайних ситуацій;
- розробка і реалізація об'єктових планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій;
- прогнозування надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, визначення і періодичне уточнення показників ризику надзвичайних ситуацій для виробничого персоналу і населення на прилеглій території;
- забезпечення готовності об'єктових органів управління, сил і засобів до дій з попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій;
- підготовка персоналу до дій при надзвичайних ситуаціях;
- збирання, опрацювання і видача інформації в сфері попередження надзвичайних ситуацій, захисту населення і територій від їхніх небезпечних впливів;
- декларування безпеки, ліцензування і страхування відповідальності за заподіяння шкоди при експлуатації небезпечного виробничого об'єкта і гідротехнічного спорудження;
- створення об'єктових резервів матеріальних і фінансових ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій.
Організація прогнозування техногенних надзвичайних ситуацій здійснюється на основі інформації про всі наявні в регіоні об’єкти підвищеної небезпеки та потенційно небезпечні об'єкти. Результати прогнозування надзвичайних ситуацій техногенного характеру враховуються при вирішенні питань проектування, будівництва, експлуатації і виводу з експлуатації об'єктів, видачі дозволів і ліцензій на види діяльності, пов'язані з підвищеною небезпекою.
Аналіз динаміки індивідуального ризику загибелі від надзвичайної ситуації на об’єкті підвищеної небезпеки у Харківській області свідчить про його суттєві зміни упродовж 2000-2004 рр., після чого відбувалося його поступове зростання до рівня 1·10-5 у 2009 р. За виключенням 2000, 2003, 2009 та 2011 рр. рівень індивідуального ризику загибелі в області (рис. 1) був істотно нижчим за державний.
Рис. 1 – Індивідуальний ризик загибелі внаслідок НС у Харківській області
За даними ймовірності і ризика техногенних аварій і катастроф на об'єктах із винятково високою потенційною небезпекою випливає, що розбіжності рівнів необхідних і прийнятних (у національних і міжнародних рамках) ризиків, з одного боку, і рівнів реалізованих ризиків – з іншого, досягає двох і більше порядків. Водночас відомо, що підвищення рівня захищеності об'єктів від аварій і катастроф на один порядок вимагає великих зусиль у науково-технічній сфері й істотних витрат – на рівні 10-20% вартості проекту. Наростання окремих видів комплексів потенційних і реальних загроз у техногенній сфері вимагає різкого посилення ролі держави у вирішенні проблем екологічної безпеки з використанням критеріїв ризиків. При цьому все більш очевидною стає необхідність включення ризиків у техногенній сфері в систему стратегічних ризиків України. Розподіл потенційного ризику і густоти населення в Харківському регіоні дозволяє отримати кількісну оцінку соціальному ризику для населення. Надмірна густота населення в окремих районах області є одним з чинників, що підвищують матеріальний і соціальний ризик території і населення регіону від стихійних лих і техногенних аварій. Створено карту районування різнорівневих районів регіону, ризик надзвичайної ситуації (НС) відображає закономірності просторової структури потенційних джерел НС і дозволяє підвищити готовність виконавчої влади і уповноважених служб до дій при раптовому виникненні НС і до їх попередження. Проведемо аналіз ризику виникнення можливої надзвичайної ситуації екологічного характеру на основі розміщення об’єктів підвищеної небезпеки на території Харківській області. Всього згідно державного реєстру ОПН на території регіону нараховується 381 об’єкт, на території України – 9382 ОПН. Ризик виникнення екологічно небезпечної події залежить від щільності розміщення ОПН у регіону. Для всіх районів області розраховано коефіцієнт f (міра насиченості території небезпечними об'єктами), що вказує площу, яка приходиться на кожен ОПН (табл. 1). Міра насиченості території небезпечними об'єктами обчислено для точкових об'єктів на одиницю площі (км2). За мірою насиченості території небезпечними виробничими об'єктами з певною долею наближеності можна судити і про вірогідність виникнення НС техногенного характеру. Чим більше насиченість, тим більше вірогідність виникнення НС.
На основі проаналізованих показників нами було проведено групування районів Харківського регіону за рівнем екологічної небезпеки та складено карту Харківської області (рис. 2).
Рис. 2 – Рівень небезпеки екологічної загрози за районами області
За розрахунками найнебезпечнішими районами виявились Харківський, де на кожні 11,3 км2 приходиться 1 об’єкт підвищеної небезпеки. У Дергачівському та Чугуївському районі на кожні 25,7 та 33,7 км2 відповідно приходиться по об’єкту підвищеної небезпеки.. до другої групи віднесено райони, де на кожні 70-83 км2 розміщено ОПН. До них віднесено Богодухівський, Зміївський. Ізюмський, Красноградський, Куп’янський, Первомайський райони. Золочівський, Балаклійський, Лозівський, Нововодолазький, Сахновщинський райони складають групу, у яких на кожні 130-200 км2 розміщено ОПН.
Інші районі мають найменшу щільність розміщення ОПН, тобто більш ніж на 200 км2 розміщено по одному об’єкту підвищеної небезпеки. В середньому по регіону на кожних 81,2 км2 розміщено об’єкт підвищеної небезпеки. Для аналізу екологічної небезпеки також доцільним є врахування кількості мешканців у кожному районі. Для цього був розрахований коефіцієнт d (табл. 1). Найвищий коефіцієнт виявився для Ізюмського району, де на кожні 935 осіб приходиться по одному ОПН. Високі ці коефіцієнти також для Харківського, Чугуївського та Куп’янського району, для яких по одному ОПН приходиться на 1379-1529 осіб.
На карті (рис. 2) ці регіони мають найбільшу колову діаграму. Від 2000 до 3000 тис. осіб на кожний ОПН приходиться у Сахновщинському, Первомайському, Лозівському, Дергачівському та Богодухівському районах, які відмічено діаграмами меншого розміру. Ще меншого розміру діаграмами на карті марковані Борівський, Великобурлуцький, Дворічанський, Зачепилівський, Зміївський, Золочівський, Красноградський, Нововодолазький, Сахновщинський райони, в яких на 3000-6000 мешканців приходиться по одному ОПН. Інші райони промарковані найменшою діаграмою тому, що в них понад 7000 мешканців приходиться на кожен ОПН. В цілому в регіоні на один об’єкт підвищеної небезпеки припадає 2811 жителів.
Ризик виникнення надзвичайної ситуації на одному з розглянутих об’єктів розраховано як відношення кількості ОПН у районі до загальної кількості аналогічних об’єктів на території всієї країни (табл. 1).
Таблиця 1
Чисельність населення та ОПН в Харківській області
Найвищий ризик у Харківському районі – 1,2·10-2, найменший у Коломацькому – 1,0·10-4. Загалом, за отриманими розрахунками досить високий ризик виникнення техногенної надзвичайної ситуації в Харківському регіоні і становить 4,0·10-2.
О. В. КРАЙНЮК, канд. техн. наук, доц.
Харківський національний автомобільно-дорожній університет
Повний текс статті: http://journals.uran.ua/ludina_dov/article/viewFile/35674/31913